Нарешті. Сталося.

Українські та російські фанати британського гурту IAMX нарешті дочекалися “дня Х” – епатажний Кріс Корнер разом з Джанін Гезанг (клавішні), Альберто Альваресом (гітарист, бек-вокал) та Керелайн Веббер (ударні) завітали до Києва, осередком божевілля обравши Crystal Hall. У ніч з 22 на 23 жовтня там дійсно був Asylum.
IAMX в Україні знають досить давно і непогано – це вже третій концерт (два попередні було відіграно на щорічному львівському фестивалі Stare Misto – у 2010-2011 роках), однак в Києві вони вперше… і, як сподіваються фани, а разом з ними і я – не в останнє. Порівнювати попередні виступи з тим, що нещодавно відбувся, майже неможливо. Якщо на стадіоні “Україна” у Львові фанатки знімали білизну, то тут… Треба було завітати, це залишиться у таємниці вузької спільноти, якщо Ви не проти :)
Велику роль відіграло обране місце. Все ж таки стадіон це, по-перше, відкритий простір, по-друге, місце, де можна розмістити декілька тисяч – хто був у Crystal Hall, той зрозуміє, про що я: камерна атмосфера додала олії в полум’я божевілля, що почало розпалюватися ще на пре-ай-ем-іксових треках – до речі, ще одне розумне рішення організаторів: на концерті не було розігріву у вигляді певного гурту. Оскільки в нашій країні немає аналогів, немає нічого схожого навіть за жанром на музику Кріса Корнера, вони вирішили не ризикувати і на поталу натовпу віддали досить непоганого діджея. Серед треків були і DP, i Placebo, i The Killers, i навіть Белламі туди потрапив. Розігрівши голосові зв’язки та скандуючи після кожної пісні “IAMX”, люди непомітно для себе вбили півтори години. Коли ж на сцені все ж таки з’явився Кріс, натовп просто вибухнув. І вже на перших акордах Into Asylum безповоротно став на шлях психозу.
Загалом set list виглядав отак:

Цілком очікувано, насправді. Але не тому, що передбачувано, а тому що будь-яка пісня була очікуваною – на кожному треці публіка вибухала захватом.
Екрани, що розташовувалися по колу над головами у присутніх, а також на сцені за спиною у виконавців, також додавали певного ефекту. Шикарно підібране відео, світло, акустика, Альбмерто у “джемпері” з білої фарби, Джанін, яка говорить “я вас цьомаю”, Кріс… Це було неперевершено. Незабутньо. Неповторно.
… слів не вистачає. Там треба було бути.
Переконана, голос зірвано не лише у мене, мізки винесено не лише мені.
Thanks for psychosis.
Чекаємо на продовження!